Плід праведного – дерево життя, а мудрий здобуває душі (Прип. 11, 30)
Плід праведного – дерево життя…
Останнім часом помічаю омелу на деревах. Ще рання весна, на деревах голі гілки, і лише ця дивна зелень.
Запитую себе: „Яке я дерево? Скільки „суцвіть” на мені: чотири, десять, безліч?”. І розумію, що дерево моє – ще не зовсім дерево життя. Але я хочу, щоб воно було таким, тому взиваю до Бога: „ Отче, я зрозуміла твій „натяк” про омелу, тож допоможи мені бачити та поборювати омелу гріха у моєму житті. Дай ласку зцілення; у цей Піст. Давай, Ісусе, викорінимо омелу і очистимо моє дерево життя!”
А мудрий здобуває душі…
Мої дві улюблені святі (блаженні) – Мати Тереза та Фаустина Ковальська – здобували душі для Бога у різний спосіб, але обидвом пасує слово МИЛОСЕРДЯ. Перша доглядала хворих на вулицях Калькутти, обмивала рани прокаженим, була учителем Божої мудрості для королів та президентів. Друга – була містиком: багато терпіла, жертвувала себе, вела постійну духовну боротьбу за душі, подарувала світові Об’явлення Божого Милосердя, нагадавши що Ісус – Бог милосердя і любові, який радіє кожним, хто приходить зі своїми тягарями і довіряє їх Йому.
Ці дві святі, такі рідні, а ще багато інших, які жили колись і ті що живуть сьогодні… Ці думки про святість останнім часом стукають у мої двері: Це і Тереза з Меджугор’я („Не бійтесь бути святими”), це і отець Роберт з несподіваним запитанням („І коли ви вирішили бути святими?”), і це останнє побажання на мій День народження („Будь святою!”).
Виявляється, що поруч є люди, які прагнуть до святості і не бояться підняти планку аж так високо.
Вони покладаються на Бога та йдуть до свого ідеалу.
І я також відважилася– зробила спочатку одну малу присвяту, потім дала Йому ще одну обітницю, і ще заключила один незвичний, але радісний „контракт”… Хоча, зрештою, це наші з Господом, таємниці…
Яке Твоє дерево життя, яка зелень на ньому?
Чому б Тобі не прийняти виклик святості цього Посту?
